Загальні відомості
-
Орган місцевого самоврядування в Корецькому районі Рівненської області.
- Адміністративний центр — село Новий Корець.
- Сільська рада утворена в 1946 році.
- Територія ради: 18,821 км²
- Населення ради: 2303 особи(станом на 2001 рік)
- Сільській раді підпорядковані населені пункти:
- с. Новий Корець

дата народження: 07.04.1959
освіта: Середня спеціальна
дата обрання: 09.11.2015
суб’єкт висування: самовисування
партійність: позапартійний

КАРПУША ВАЛЕНТИНА ПЕТРІВНА
посада: Секретар сільської ради
дата народження: 18.01.1960
освіта: Вища
дата обрання: 09.11.2015
партійність: позапартійна
Село Новий Корець було передмістям міста Корця та входило до його складу. Літописні згадки належать до 1150 року. В 1832 році в Корецькому замку сталась пожежа, під час якої село згоріло. Після відбудови воно стало називатись Новим Корцем.
Радянську владу в селі проголошено у 1918 році.
В роки громадянської війни село стало ареною жорстоких бої частин Червоної Армії з петлюрівцями та польськими інтервентами. Понад 60 жителів села пішли в Першу Кінну Армію воювати. Західна Україна опинилась під гнітом польської інтервенції. Та на протязі всіх років селяни Західної України вели вперту боротьбу проти соціального і національного гніту. Частини Радянської Армії визволили Західну Україну від польського панування.
Визвольний похід Радянської Армії злився в єдине русло з революційним рухом на західноукраїнських землях. Вже в 1939 році було здійснено великі перетворення як в місті, так і в селі.
Село тоді було мале, з покривленими хатками під стріхою.
Першим головою сільської ради у 1939 році було обрано Опанасюка Андрія Лавріновича, який працював недовго і не зумів багато зробити, бо трагічно загинув.
Мирна праця селін була припинена. На нашу землю посягли німецько-фашистські загарбники. Два тяжких роки вистраждав в поневоленні наш народ і разом з ними жителі Нового Корця. На захист рідного краю в роки Великої Вітчизняної Війни стали 99 жителів Нового Корця, з них 83 воїни нагороджено бойовими орденами та медалями.
В 1940 році був організований колгосп. Головою в той час був Опанасюк Петро Артемович, який разом зі своєю дружиною Домнікією Іванівною продовжували колективізацію в селі. В 1947-48 рр. її було завершено.
Невпізнанним стало село після Великої Вітчизняної війни. Розвивалась промисловість, торгівля, заклади культури та охорони здоров’я. Побудовано цілі вулиці. Зараз їх в селі нараховується 22. Люди стали жити добротніше. Село електрифіковане та з 2006 року газифіковане.
Між містом та селом протікає невеличка річка Корчик. Вона є мілководною, але в ній водиться багато різноманітної риби.
На території села знаходиться декілька державних установ: школа , клуб, бібліотека, магазини а сільська рада. В селі є також дві церки:- Кузьмо-Дем’янська та П’ятницька.